Дати життя: 30.08.1922 - 31.10.2004

Біографія

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950—1961 рр. — заступник головного редактора журналу "Перець", згодом заступник головного редактора журналу "Мистецтво". Помер 31 жовтня 2004 року у Києві

На тексти гуморесок Павла Прокоповича Глазового композитори (зокрема П.Андрійчук) написали пісні.

Пісні на тексти П.Глазового виконують: веселий дует "Бузина" та Заслужений ансамбль пісні "Дарничанка".

Друкувався з 1940 року. Окремими виданнями вийшли:

• поема "Слався, Вітчизно моя!" (1958),
• поетичні збірки сатири та гумору
• "Великі цяці" (1956),
• "Карикатури з натури" (1963),
• "Коротко і ясно" (1965),
• "Щоб вам весело було" (1967),
• "Мініатюри та гуморески" (1968),
• жартівлива поема "Куміада" (1969),
• "Усмішки" (1971),
• "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973),
• "Байки та усмішки" (1975),
• "Весела розмова"(1979),
• "Хай вам буде весело" (1981),
• "Сміхологія" (1982).

Книжки для дітей:

• "Пушок і Дружок" (1957) та "Старі друзі" (1959), написані в співавторстві з Федором Маківчуком,
• "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958) — у співавторстві з Богданом Чалим,
• "Іванець-Бігунець" (1963),
• "Як сторінка, то й картинка" (1964),
• "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965),
• "Перченя" (1966).
• Серед останніх книжок — "Вибрані усмішки" (1992), "Веселий світ і Чорна книга" (1996), збірка "Сміхослов" (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми, дитячі казки.

Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича — доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П. П. Глазового — життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою.

Твори:

• "Слався, Вітчизно моя!" (поема, 1958)
• "Куміада" (жартівлива поема, 1969)

Поетичні збірки сатири та гумору

• Сміхологія (вибране)"Великі цяці" (1956)
• "Карикатури з натури" (1963)
• "Коротко і ясно" (1965)
• "Щоб вам весело було" (1967)
• "Усмішки" (1971)
• "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973)
• "Байки та усмішки" (1975)
• "Весела розмова"(1979)
• "Хай вам буде весело" (1981)
• "Сміхологія" (1982)
• "Вибрані усмішки" (1992)
• "Веселий світ і Чорна книга" (1996)
• збірка "Сміхослов" (1997)

Книжки для дітей

• "Пушок і Дружок" (1957) в співавторстві з Ф. Маківчуком
• "Старі друзі" (1959), в співавторстві з Ф. Маківчуком
• "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958) — у співавторстві з Б. Чалим,
• "Іванець-Бігунець" (1963)
• "Як сторінка, то й картинка" (1964)
• "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965)
• "Перченя" (1966)

Інші твори

• Дядько їсти хоче
• Заморські гості
• Заноза
• Красотульки
• Кто шумєл?
• Мова величава
• Не в своїй тарілці
• Серед темної ночі
• Спілкування
• Турок

Нагороди:
Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку "Сміхологія". Перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р. орден "За заслуги" (1997) за вагомий внесок в українську літературу.

Література:
Глазовий Павло Прокопович // Мала філологічна енциклопедія / Уклали Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — К.: Довіра, 2007. ISBN 978-966-507-209-6 — С. 78

 

Сьогодні – День пам'яті захисників України

29 серпня – День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Пам’ятний день був встановлений Указом президента Володимира Зеленського в 2019 році задля вшанування героїв, загиблих під час Іловайської трагедії. Воїни віддали свої життя у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України.

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста.

В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.

28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін, 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

За офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинули, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон.

Метою дня є нагадування громадянам країни про подвиг загиблих воїнів.

У День пам’яті захисників по всій країні приспускають Державні Прапори на будівлях органів влади, державних підприємств, установ і організацій, обмежуються трансляції розважальних радіо- і телепрограм, відбуваються меморіальні заходи, тематичні книжкові й фотовиставки, кінопокази, концерти-реквієми тощо.

Програма заходів цього дня реалізується за участю вищих посадових осіб держави, військовослужбовців та членів родин загиблих воїнів, а також представників Збройних Сил України. На церемоніях оголошуються імена військових, що загинули, захищаючи Батьківщину від російської агресії з 2014 року.

Символом дати виступає квітка соняшника, адже у дні Іловайської трагедії саме вона рясніла на полях.

Україна вшановує полеглих воїнів також загальнонаціональною хвилиною мовчання.

За матеріалами:https://newsua.one/news-military/71229.html

(Фото із архіву)

 Сьогодні Україна відзначає 31 рік від дня відновлення Незалежності.

Свято цього року збігається з трагічною датою: пів року тому, 24 лютого, РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. 

  До цього свята готувалася і наша бібліотечна родина. В бібліотеці було організовано майстер-клас для дітей та всіх охочих з плетіння патріотичних браслетів з атласних стрічок ,до акції "Підтримай героя- подаруй оберіг".Ця акція проводилася Тузлівським ЗДО "Вишенька",в якій прийняли участь,маленькі користувачі бібліотеки - вихованці з батьками та всі бажаючі. Діти зробили оберіг для захисників -односельчан ,які в цей нелегкий час захищають нас та нашу Батьківщину.

Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. Вишитий рушник, вишита сорочка, писанка, лялька, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина. Із стародавніх часів в Україні, проводжаючи хлопця до війська, кожна мати, сестра, наречена давала йому в дорогу оберіг, що мав захистити його у скрутну хвилину.  Ці обереги зігріватимуть серця, захищатимуть бійців від лиха.  

Дякую талановитим діткам та їх батькам,що виготовили своїми руками обереги і підтримали воїнів  душею та серцем.

 

                                                

 24 серпня в Україні святкують важливе державне свято – День Незалежності. 2022 року українці святкують 31-у річницю становлення нашої держави.

Цього року ми відзначаємо державне свято під звуки сирен та вибухи снарядів. 31 річниця незалежності України стане нагадуванням усьому світу, як дорого коштує людська свобода. В Тузлівській бібліотеці  до Дня Незалежності організовано книжкові виставки для дітей "Я люблю Україну" та для широкого кола користувачів " Україно моя прекрасна,героїв і волі сторона".

 Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили необхідність підвищення ролі бібліотек у відновленні історичної пам’яті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності   й патріотизму. Щоб пишатися рідним краєм і любити його, важливо добре  знати його історію, мову, культуру.

Краєзнавство не лише вводить у канву природничих і соціогуманітарних досліджень місцевий колорит, але й незмірно розширює й організує коло людей, зацікавлених у дослідженні рідного краю.

Такою людиною,яка цікавиться краєзнавством в нашій бібліотеці  є  Бізіков М.І. - колишній сільський голова Тузлівської сільської ради.Завжди знаходить час прийти до бібліотеки ,поділитися своїми знаннями,інформацією,спогадами.Та ознайомитися літературою з краєзнавства в бібліотеці.

  На сьогоднішній день сільські бібліотеки залишаються фактично єдиними закладами соціокультурної сфери, де забезпечено конституційне право людини на вільний доступ до інформації. Тут розміщені комп'ютери з Інтернетом, також діє зона Wi-Fi.

Окрема робота проводиться із представниками соціально незахищених верств населення, яка орієнтована на виконання запитів, пов’язаних з вирішенням проблем: розрахунку пенсій та субсидій,реєстрація на сайті е допомога та ін. Активними користувачами Інтернет-центрів стали внутрішньо переселені особи. Найбільш затребуваними ними послугами є:друк та сканування документів та відправка їх електронною поштою,отримання корисної інформації - розклад руху транспорту та придбання квитків, адреси пунктів надання гуманітарної допомоги, оренда житла.

Окремою категорією, яка потребує особливої уваги, є пенсіонери, користувачі літнього віку, для яких електронні ресурси становлять значну складність, але досить потрібні для активної життєвої діяльності.