1.6.23

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.
Водночас це свято і дорослих - усіх тих, хто завжди поряд з дітьми, хто допомагає їм зростати, навчатися, пізнавати світ. Усміхнені личка, палаючі захватом очі, довірливі обійми маленьких рук - це те, задля чого ми живемо. Робити усе можливе, аби життя дітей було щасливим і безхмарним - всебічно підтримувати обдарованих, заохочувати здібних, розвивати особистість - святий обов'язок кожного з нас.

У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним з найголовніших наших обов'язків.
Вихованцям Тузлівського ЗДО "Вишенька"пощастило батьки та колектив дружньо співпрацюють.І в перший день літа ,малюків зі святом привітала Ведмедик Тедді.Діти щасливі-щасливі й дорослі!!







18.5.23

 2006 року в Україні було запроваджено особливе свято - День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер травня. 2023 року це буде 18 травня. Подія швидше носить символічний характер, тому що не прив'язана до державного або церковного свята.

Особливе значення День вишиванки має саме 2023 року - тоді, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України. Одягнена вишиванка 18 травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний народ.

День вишиванки - подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.

Вихованці ЗДО "Вишенька" сьогодні також прийняли участь в святкуванні.Зробивши "вишиванку дружби"на велику білу сорочку діти наклеїли маленькі сорочки,які самі розмалювали.











 





8.5.23

 Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.  



Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є Російська Федерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати й власними громадянами, і міжнародною спільнотою. Ми наголошуємо –  жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочинне повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року.  

У Російській Федерації відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідності послідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світову війну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чи потурання російським наративам до 9 травня, адже Кремль використовує причетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтування сучасних дій Росії.

Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. А ми маємо нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має змогу опиратися на той гіркий досвід та історичні уроки.

День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі. 

Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. 

15.4.23

 9 квітня католики відсвяткували Великдень, а 16 квітня 2023 року це велике свято - у православних християн.

14 квітня до бібліотеки завітали вихованці Тузлівського ЗДО "Вишенька".Діти прийняли участь в майстер -класі з розмальовки писанки,дізналися історію Великодня,звичаї свята.Чим відрізняються писанки,крашанки,дряпанки.Грали в гру "Писанка",водили хороводи, співали гаївки,прикрасили пасхальне дерево.








11.4.23

 11 квітня – пам’ятна дата в історії людства, що 78 років тому докорінно змінила хід історії − Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. У цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в фашистських концтаборах.

Цю дату згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд.  Довідавшись про наближення військ, в’язні різних національностей з 18 країн світу підняли повстання. Через табір за 8 років його існування пройшло близько 250 тисяч людей, майже 50 тисяч з яких загинуло.Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт із сумно відомим написом «Jedem das Seine» – «Кожному своє».

Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека тощо. І відтоді, ця пам’ятна дата болить незагойною раною в серцях народів світу. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття нацистських катівень.Під час Другої світової війни в таборах перебувало 18 мільйонів чоловік, з них більше 11 мільйонів були знищені.

На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький».

За майже 80 років, коли весь цивілізований світ повторював щоразу «Ніколи знову», тільки одна країна скандувала «Можемо повторити». Трагедія Другої світової війни повторюється і сьогодні. З початком безпрецедентної російської агресії весь світ побачив, що вони мали на увазі під своїм лозунгом. Це страшні воєнні злочини проти мирних жителів, які армія російської федерації вчиняє в Україні. Буча, Ворзель, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Мотижин, Чернігів, Харків, Мелітополь, Маріуполь…  Однак, попри все, ми продовжуємо робити свою важливу справу: бережемо події сьогодення, щоб наші нащадки знали про героїчні вчинки українського народу, який сьогодні як ніколи об’єднався заради єдиної мети – Перемоги!

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів − це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання.

Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтабору. Наш праведний обов’язок – пам’ятати про борців антифашистського опору задля збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.

Вічна пам’ять усім загиблим у пекельних муках та катуваннях! Пробачення їм ніколи не буде!






6.4.23

 8 квітня - Міжнародний день ромів

Цигани. Роми. Gitanos

Сінті, ром, рома, ромали, мануш, калі — самоназви народу, який ми називаємо циганами. Це декілька десятків народностей, які мають схожий спосіб життя, традиції. У стародавні часи цей народ жив на території Індії. Незважаючи на те, що вони розселилися на всіх континентах і живуть серед різних народів, вони намагаються зберегти національну ідентичність.
Цигани – то вічне коло музики, танцю й слова, народжені  із запальних мелодій та рухів. Якісної художньої літератури роми не мали, зате їм дуже поталанило з літературою інших народів, де циганська тема була затребувана і популярна. Їх загадкову  душу  намагалися відчути поети,  художники, музиканти, актори.
Пропонуємо познайомитися із  добіркою української та світової поезії , в якій закладені глибокі поклади циганської теми.

Юрій  Андрухович. Циган Василь. Найкультовіший  сучасний український письменник-постмодерніст Юрій Андрухович більше відомий як есеїст та романіст, але  він також є блискучим поетом. Знаменитий цикл «Листи в Україну» -  це найповніше на сьогодні вибране поета, до якого  увійшли канонічні  вірші з усіх його збірок, в тому числі  «Циган Василь».
           Що ж, коли не скрипаль, то бодай конокрад!..
З кольорової глини вдавай амазонок —
        щось горить над чолом (а чолом як Сократ)
       і ростуть монументи, мов ліси, щосезонно.

Шарль Бодлер. Мандрівні цигани. Один із сонетів, що входить до  збірки «Квіти зла». Бодлер не боявся бути поетом, тому його наповнені  надзвичайною експресивністю вірші  вражають  щирістю  навіть через століття. У «Мандрівних  циганах» поєдналися  романтичні й символічні елементи, а яскравий  колорит поезій  не потьмянів до наших днів.
І зброя блискає. Цигани мужньолиці
  Здовж хур сімейних мрійливо бредуть,
А очі, втоплені в небесну каламуть,
Вичитують звідтіль журливі таємниці

(Переклад  Дмитра Павличка)

Фредеріко Гарсіа Лорка. Циганське романсеро.  У поетичних образах, крім вічного – любові, смерті і краси зашифрована любов до рідної землі, біль за неї і тривога за її майбутнє.Створений  поетом циганський світ –світ радощів, пристрастей і страждань, облагороджених піснею або, іншими словами, властивою життя поезією. .
                                                                  О, печале циганська!
Самотня, завжди самотня.
О, таємнича розпуко,
О, чийсь колишній світанку.
Вапняні фасади будинків –
І ніч прямокутна і біла.
А серафими й цигани
Грали на акордеонах
( Переклад  Миколи Лукаша)
Ліна Костенко. Циганська муза. Основною поеми стала історія життя першої циганської поетеси Броніслави Вайс, яку відкидає суспільство за її творчість. Ліна Костенко  бачить ромів не  меншовартісним  народом, а  яскравими, творчими, талановитими,  розумними,  мудрими  людьми , які мають свої цінності  та вміють берегти традиції . Поема  ніби  наповнена широким простором доріг, брязкотом колес, димом від циганського вогнища.
      Але ж, але ж, але ж!.. Народ не вибирають.
І сам ти – тільки брунька на його гіллі.
  Для нього і живуть, за нього і вмирають.
 Ох, не тому, що він найкращий на землі
Александр Пушкін. Цигани.  Поема занурює читача в романтичний світ вільних людей - кочових циган. Вони прості і мудрі, вони вільні і визнають право інших на свободу. Ліричні відступи прикрашені описами циганського побуту, навколишньої природи.
Над лісними берегами,
У вечірній тишині
Галас, співи під шатрами
І запалені вогні.
Здрастуй, плем'я гомінливе!
Я вогні ці пізнаю;
В інший час і я, можливо.
Поділив би путь твою
Мігель Сервантес. Циганочка . Легка  настроєва лірика, в якій  відтворена вся різнобічність життя табору - звичаї циган, їх вільнолюбство, а  образ молодої , веселої, усміхненої  Циганочки  по-ренесансному затверджує рівноправність жінки. Поряд із правдивим зображенням побуту циганського табору  розвивається ідея про повну свободу людської душі. У вірші  безліч влучних фраз – результат багатого життєвого досвіду письменника .  “Боятися слід одного чоловіка і наодинці”, – відповідає героїня новели “Циганочка” подрузі.
Вибубнює Милоданка
на місяці-тамбурині...
Як зачув її, схопився
вітер, левень незборимий
( Переклад  Миколи Лукаша)
Іван Франко. Поворож мені, циганко.У першодруці  було включено до циклу «Із нових співомовок» .  Це віршована переробка доволі поширеного сюжету про очікування людиною змін на краще в житті. Такий  літературний  прийом характерний для фольклорних жанрів притчевого  змісту. По долоні невизначеного співрозмовника, що турбується про щасливі дні у своєму майбутньому, циганка ворожить сім літ бідування. Так через  романтику "циганської" теми  Франко характеризував своє життя.
«Поворож мені, циганко, чорноока Цоро,
Чи діжду я днів щасливих, дороблюся скоро?»
А циганка із долоні узяла читати:
«Будеш, – каже, – чоловіче, сім літ бідувати».
«Сім літ? Ну, се ще стерпів би. Що ж потому смикнеш?» –
«А потому, чоловіче, потому привикнеш»








29.3.23

 

До 79-річчя звільнення Миколаївщини від нацистської окупації


6 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р.Я.Малиновського, форсувавши річку Інгулець і захопивши на західному березі кілька плацдармів, приступили до здійснення Березнегуватсько-Снігурівської операції. За два дні наступальних боїв частини Червоної Армії оволоділи Новим Бугом, Казанкою та іншими населеними пунктами. Перерізавши залізницю Долинська-Миколаїв, наші війська зламали фронт 6-ї німецької армії. З району Нового Буга війська фронту спрямували удар по тилах ворожих військ, що діяли на схід від Миколаєва. Одночасно зі сходу наступали 6, 5 ударна та 28 армії фронту, прикриті 17 повітряною армією. У березні 1944 р. в районі селищ Березнегувате і Снігурівка було оточено і знищено угрупування гітлерівців чисельністю до восьми дивізій. 19-21 березня 1944 р. визволено Єланець, Братське, Арбузинку. Тим часом війська правого крила 3-го Українського фронту заволоділи Новою Одесою і Вознесенськом. 20-24 березня війська цього фронту по всій лінії від Вознесенська до Миколаєва форсували річку Південний Буг. Частини 2 Українського фронту на той час повністю очистили від окупантів Первомайськ, Криве Озеро і Врадіївку. 26 березня 1944 р. у Миколаївському торговому порту висадився загін десантників, яким командував старший лейтенант К.Ф.Ольшанський. 28 березня 1944 р. війська 5 ударної і 28 армії оволоділи м. Миколаїв. При визволенні Миколаєва відзначились війська 5 ударної армії генерал-полковника В.Д.Цвєтаєва, 28 армії генерал-лейтенанта О.О.Гречкіна, 6 армії генерал-лейтенанта І.Т.Шлеміна, 2 гвардійського мехкорпусу генерал-лейтенанта танкових військ К.В.Свиридова, 17 повітряної армії, якою командував В.О.Судець. 20 артилерійськими залпами салютувала Москва доблесним визволителям Миколаєва. Після визволення міста війська лівого крила 3 Українського фронту, форсуючи річку Південний Буг, зав'язали бої на підступах до Очакова. 2 квітня 1944 р. територія Миколаївщини була повністю звільнена від нацистських військ.

За героїзм, проявлений у боях за визволення Миколаївської області понад 100 воїнів Червоної Армії удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 19 з'єднанням і частинам Червоної Армії присвоєно найменування "Миколаївських", "Первомайських" і "Новобузьких".



  975 років української історії: шлях Києво-Печерської лаври крізь віки Історія XI століття — заснування. Історію монастиря традиційно пов’я...