Віртуальний бібліографічний список «Крути в літературі та публіцистиці» (до Дня пам’яті Героїв Крут)

 

День помирав, як недобитий лебідь,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригались зорі в сполотнілім небі
І тихо падали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало, діти, вас так мало, діти,
Супроти п’яної московської орди.
В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один... Кріпися, Україно,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Яворська Ольга - Крути (1993)

Бій під Крутами – одна з найгероїчніших сторінок в історії боротьби України за незалежність. Ця подія стала символом самопожертви молодого покоління у боротьбі за національну ідею та свободу. Вона розкриває важливі аспекти українського державотворення, геополітичного протистояння та національної ідентичності.

На початку 1918 року Українська Народна Республіка (УНР) опинилася перед загрозою з боку більшовицької Росії. Після проголошення ІІІ Універсалу, який підтвердив автономію України, більшовицький уряд на чолі з Володимиром Леніним не визнав незалежності УНР і прагнув встановити радянську владу на її території. Під командуванням Михайла Муравйова Москва направила війська для захоплення Києва.

У підпорядкуванні Центральної Ради УНР були окремі українізовані частини колишньої російської армії, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких був курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

24–27 січня 1918 року за станцію Бахмач розгорнулись запеклі бої. Українські війська були змушені залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Бій біля залізничної станції Крути відбувся 29 січня 1918 року. Попри чисельну перевагу ворога, українські війська зуміли затримати більшовицький наступ. Сама битва хоч і не мала вирішального значення в перебігу військових дій, однак вона на кілька днів зупинила наступ більшовицьких військ, відтак Центральна Рада змогла протриматися в Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті, яка готувала документи про визнання Центральними державами незалежності України.

Втрати українських захисників стали трагічним символом жертовності у боротьбі за свободу. Смерть молодих героїв залишила глибокий слід у культурній пам’яті народу. Події під Крутами надихнули численних авторів на створення художніх, публіцистичних і наукових праць. Ці твори не лише увіковічнили подвиг героїв, але й сприяли формуванню національної ідентичності.

 

1918, бій під Крутами [Електронний ресурс] // УІНП : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy–kalendar/sichen/29/1918–biy–pid–krutamy (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

40 героїв, які вижили під Крутами. Короткі біографії [Електронний ресурс] // / Texty.org.ua : [вебсайт]. – Електрон. вид. – Режим доступу: https://texty.org.ua/articles/82505/40_gerojiv_jaki_vyzhyly_pid_Krutamy_Korotki-82505/ (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Авдій, В. Правда та міфи навколо Крут / В. Авдій // Голос України. – 2018. – 27 січ. – № 18. – С. 5–10.

Бахін, С. Ювілейні Крути : 100-ліття бою / С. Бахін // Культура і життя. – 2018. – 2 лют. – № 5. – С. 4–5.

Бій під Крутами 29 січня 1918 року – героїчна сторінка історії України [Електронний ресурс] // Представництво України при Європейському Союзі : [портал]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ukraine–eu.mfa.gov.ua/news/32745–bij–pid–krutami–29–sichnya–1918–roku–gerojichna–storinka–istoriji–ukrajini (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Бій під Крутами: п’ять важливих фактів [Електронний ресурс] // BBC NEWS Україна : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news–55853090 (дата звернення: 07.01.2024). – Назва з екрана.

Бій під Крутами: подвиг студентів став символом незламності [Електронний ресурс] // Gazeta.ua : [вебсайт]. – Електрон. вид. – Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history/_bij-pid-krutami-podvig-studentiv-stav-simvolom-nezlamnosti/949099 (дата звернення: 07.01.2025). – Дата публ.: 29.01.2020. – Назва з екрана.

Васильєва, А. Є. «Герої Крут: ніхто не забутий» : (вихов. година, 6-й клас) / А. Є. Васильєва // Вихов. робота в шк. : наук.-метод. журн. – 2019. – № 12. – С. 18–1–18–3.

Васильківський, Д. Роздуми на схилі життя (ІV) / Д. Васильківський // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 169–173.

Веляник, В. Крути. В мої сни прийшла війна... / В. Веляник, Я. Мельничук. – Вінниця : Твори, 2024. – 84 с. : фот., портр.

Вечір пам’яті героїв Крут // «Ну що б, здавалося, слова...» : навч. посіб. для студ. вузів / за ред. С. В. Іванова. – Київ : НАУ-друк, 2010. – С. 135–145.

Галущак, М. Володимир Сергійчук: «Завдяки Крутам УНР визнали державою» [Електронний ресурс] / М. Галущак // Історична правда [вебсайт]. – Електрон. вид. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/5107e15909e9c/ (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Герасименко, М. В. Підготовка старшинських кадрів в українських національних державних утвореннях (березень 1917 – листопад 1920 рр.) [Рукопис]: дис. … к. і. н.: 20.02.22 / М. В. Герасименко; наук. керів. С. Х. Литвин; Нац. акад. оборони України. – Київ, 2005. – 183 с. – Електрон. версія. – Режим доступу:

https://shron1.chtyvo.org.ua/Herasymenko_Mykola/Pidhotovka_starshynskykh_kadriv_v_ukrainskykh_natsionalnykh_derzhavnykh_utvorenniakh_berezen_

1917_-.pdf? (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Героїка трагедії Крут / упоряд. : В. І. Сергійчук. – Київ : Україна, 2008. – 464 с. : іл.

Гончаренко, А. Крути – моральна лекція / А. Гончаренко // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 315–317.

Горішна, Г. М. Модус національної ідентичності поезії резистансу (на матеріалі творчості січових стрільців та віршів про бій під Крутами) [Електронний ресурс] / Г. М. Горішна // Вісн. Львів. ун-ту. Серія філологічна. – 2018. – Вип. 67(1). – С. 297–303.

Грушевский, М. Київське повстання / М. Грушевский // Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – С. 565.

Жар і холод січня 1918-го : день пам’яті Героїв Крут // Голос України. – 2017. – 28 січ. – № 17. – С. 1, 4-5.

Жикол, А. Ми рвали одвічнії пута / А. Жикол // Героїка трагедії Крут / упоряд. : В. І. Сергійчук. – Київ : Україна, 2008. – С. 248–251.

Зарицький, В. Крутянська подія / В. Зарицький // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 182–189.

Кирилюк, О. Бої під Крутами 1918 та 2022: чому історія повторюється? [Електронний ресурс] / О. Кирилюк // Точка доступу : [вебсайт]. – Електрон. вид. – Режим доступу: https://dostyp.com.ua/novini/boyi–pid–krutami–1918–ta–2022–chomu–istoriya–povtoryuyetsya/ (дата звернення: 07.01.2025). – Дата публ.: 29.01.2023. – Назва з екрана.

Клименко, О. Вшанували Героїв Крут / О. Клименко // Голос України. – 2018. – 31 січ. – № 20. – С. 6.

Косів, М. В. Про Україну : публіцист. ст. та нариси / М. В. Косів. – Львів : УПІ ім. І. Федорова, 1992. – 80 с.

Крути, 1918 : кінороман / К. Тур-Коновалов. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 224 с. : фот.

Крути. Збірка у пам’ять героїв Крут / упоряд.: О. Зінкевич, Н. Зінкевич. – Вид. 2-ге. – Київ : Смолоскип, 2017. – 422 с.

Крути. Січень 1918 року: документи, матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во «Герої Крут» ; упоряд. Я. Гаврилюк. – Київ : Просвіта, 2008. – 840 с. : іл.

Крути: 29 січня 1918 р. / упоряд. О. Бойко ; передмова І. Юхновський. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2007. – 96 с.

Кулик, М. Пам’яті Героїв Крут: секрет героїзму / М. Кулик // Гетьман : Вітчизн. громад.-політ. наук.-популяр. вид. – 2013. – № 1. – С. 40–41 : іл.

Леонтович, О. «Він був увесь – любов до України» / О. Леонтович // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 299–304.

Лисик, Ю. Коли ми вмирали – нам дзвони не грали. В річницю бою під Крутами / Ю. Лисик // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 145–150.

Маланюк, Є. Крути: Народини нового українця / Є. Маланюк // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 261–277.

Мараєв, В. Україна, 1918: Хроніка / В. Мараєв. – Харків: Фоліо, 2020. – 616 с. –  Електрон. версія. – Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Maraiev_Vladlen/Ukraina_1918_Khronika.pdf? (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Мартос, Б. Крути / Б. Мартос // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 280–293.

Мина, Ж. В. Збройні сили директорії УНР та їх боротьба за державну незалежність України (листопад 1918р. – листопад 1920 р.) [Рукопис]: дис. … к. і. н.: 20.02.22 / Ж. В. Мина; наук. керів. Л. Є. Дещинський; Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів, 2008. – 212 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Myna_Zhanna/Zbroini_syly_Dyrektorii_UNR_ta_ikh_borotba_za_derzhavnu_nezalezhnist_Ukrainy_lystopad_1918_r_-_lysto.pdf? (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Мовчанюк, Г. П. Крути : поема / Г. Мовчанюк. – Вінниця : Власюк О., 2011. – 23 с.

Перед розстрілом полонені співали гімн: історичні факти про бій під Крутами [Електронний ресурс] // УІНП : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uinp.gov.ua/pres–centr/novyny/pered–rozstrilom–poloneni–spivaly–gimn–istorychni–fakty–pro–biy–pid–krutamy (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Погребна, А. Бій під Крутами: героїчний вчинок чи трагедія [Електронний ресурс] / А. Погребна // Суспільне Культура : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://suspilne.media/culture/100523–bij–pid–krutami–geroicnij–vcinok–ci–tragedia–poasnue–istorik/ (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Руденко, О. Хід бою під Крутами 30 січня 1918 р. [Електронний ресурс] / О. Руденко // ГО «Департамент воєнно-культурної антропології» : [сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://bit.ly/4gKWKnm (дата звернення: 07.01.2024). – Назва з екрана.

Самчук, У. Крути / У. Самчук // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 185–199.

Сікевич, В. Маленький Гриць, Герой України / В. Сікевич // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 177–180.

Струкевич, О. Бій під Крутами (дидактичні матеріали на допомогу студентові та учителеві) [Електронний ресурс] / О. Струкевич // Проблеми дидактики історії. – 2017. – Вип. 8. – С. 97–115.

Сулима, Л. На Аскольдовій могилі поховали їх... / Л. Сулима // Голос України. – 2018. – 27 січ. – № 18. – С. 4.

Тарнавський, Т. Бій під Крутами / Т. Тарнавський // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 288–294.

Твардовська, М. Бій під Крутами: чому важливо пам’ятати юних героїв [Електронний ресурс] / М. Твардовська // 24 канал : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://24tv.ua/biy-pid-krutami-29-01-1918-istoriya-hronologiya-i-prichini_n1853545 (дата звернення: 07.01.2025). Дата публ.: 29.01.2022. – Назва з екрана.

Тинченко, Я. Українські збройні сили, березень 1917 р. – листопад 1918 р. : організація, чисельність, бойові дії / Я. Тинченко. – Київ : Темпора, 2009. – 480 с.

Ткаченко, І. Їх – юних сміливців лиш жменька була – із серцем зі сталі і духом з граніту / І. Ткаченко // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 304–315.

Ткачук, П. П. Сухопутні війська збройних сил України доби революції 1917–1921 рр. [Рукопис]: дис. … к. і. н.: 20.02.22 / П. П. Ткачук; наук. керів. М. Р. Литвин; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2009. – 452 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Tkachuk_Pavlo/Sukhoputni_viiska_Zbroinykh_syl_Ukrainy_doby_revoliutsii_1917-1921_rr.pdf? (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

Трофимович, Л. В. Воєнно-політичні передумови та наслідки Крутянського бою 1918 року [Електронний ресурс] / Л. В. Трофимович // Військ.-наук. вісн. – 2017. – Вип. 28. – С. 129–141.

Тур-Коновалов, К. Крути 1918 : кінороман / К. Тур-Коновалов. – Харків : Книжковий Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 224 с.

Українська революція 1917–1921 рр.: подвиг героїв Крут : матеріали наук. читань (24 січ. 2008 р.) / Ін-т історії НАН України, Укр. ін-т нац. пам’яті ; відп. ред. : В. Ф. Верстюк. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 176 с.

Українська, революція 1917-1921 рр. : подвиг героїв Крут : Матеріали наук. читань // Українська революція 1917-1921 рр. : подвиг героїв Крут. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 176 с.

Уроки історії потрібні, щоб перемагати : до Дня пам’яті Героїв крут // Голос України. – 2016. – 29 січ. – № 16. – С. 1, 8.

Филонович, В. Дещо про подію під Крутами / В. Филонович // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 277–280.

Філіпчук, Г. Крути – джерело національної непереможності, приклад самопосвяти / Г. Філіпчук // Слово Просвіти. – 2023. – 9–15 лют. (№ 6). – С. 8–9.

Філіччук, Г. «Щоб Ідея, в ім’я якої ревіли гармати, не вмерла» / Г. Філіччук // Слово Просвіти. – 2024. – 1–7 лют. (№ 4). – С. 1.

Фіщенко-Савицька, Н. Нев’янучий вінок пам’яті Героїв Крут / Н. Фіщенко-Савицька // Позакласний час. – 2017. – Груд. № 12. – С. 8–10.

Черняхівська, Л. Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами / Л. Черняхівська // Героїка трагедії Крут. – 2008. – С. 172–177.

Чорна, С. «Понад все вони любили свій коханий край» : до 100-річчя УНР / С. Чорна // Голос України. – 2018. – 21 берез. – № 52. – С. 16.

Чорна, С. Пам’ять про Героїв Крут як символ незламності й стійкості українських воїнів / С. Чорна // Голос України. – 2019. – 30 січ. – № 19. – С. 3.

Чорна, С. Подвиг, який надихає на боротьбу за незалежну державу / С. Чорна // Голос України. – 2018. – 27 січ. – № 18. – С. 1,5.

Шевченко, А. На Героїв Крут рівнятимуться всі наступні покоління захисників Вітчизни / А. Шевченко // Голос України. – 2018. – 30 січ. – № 19. – С. 1–2.

Шпак, В. Бій під Крутами [Електронний ресурс] / В. Шпак // ArcGIS StoryMaps : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://storymaps.arcgis.com/stories/6a9b23d90b544996895abc4b0ff609a7 (дата звернення: 07.01.2025). – Назва з екрана.

https://library.vn.ua/news-and-events/novini/sichen-2025-news/kruti-v-literaturi-ta-publiczisticzi

 зав. відділом Тетяна МАЗУР

 Гасло тижня дитячого читання — «Світло історій». Для дітей час зимових свят стає періодом відкриття чарівних історій, де оживають казкові герої та захопливі пригоди, що пробуджують віру в добро й чудеса. А для дорослих читачів цей період асоціюється з перечитуванням улюблених книжок, знайомих з дитячих років. Це історії, які несуть світло в найтемніші дні року.

 День Української Хустки (ДУХ) — неофіційне щорічне свято з метою об'єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Вперше свято відзначили у 2019 році 7 грудня. Саме в цей день мільйони жінок зі всього світу опублікували світлини з Хустками.

В Тузлівській бібліотеці філії пройшов флешмоб "Берегиня наша,українська хустка"

 

1889 - народився Остап Вишня, письменник-гуморист

1889, 13 листопада (хоч в автобіографії написано 12 листопада) – на хуторі неподалік містечка Грунь на Полтавщині (нині-Сумщина) народився Остап Вишня, письменник-гуморист, в’язень сталінських концтаборів.

Остап Вишня (1889 - 1956). 1925 рік. Фото: www.segodnya

Він започаткував гумористчний тип фейлетону – «усмішку» чи «реп’яшок». Справжнє ім’я – Павло Губенко. З дитинства захоплювався творчістю земляка – Миколи Гоголя, «Тараса Бульбу» зачитав до дірок. Ім’я одного з синів головного героя узяв за псевдо, а Вишня – бо любив вишні. А ще на Полтавщині біля кожної оселі росли вишневі дерева.  
Родина Губенків виростила сімнадцятьох дітей, другим з яких був Павло. «Батьки гарно молилися Богові, якщо він їм подарував стількох дітей», –  писав у  автобіографії Остап Вишня.
У Зіньківській школі вчився разом з Миколою Зеровим. Потому отримав медичну освіту, під час Першої світової війни працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізнці. На 1919-й був  начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.  Там він зблизився з багатьма офіцерами Української Галицької армії та Дієвої Армії УНР. 

Ув'язнені в таборі Федір Зубов та Остап Вишня. Фото:www.segodnya.ua

Більшовики двічі заарештовували Остапа Вишню. 1934-го засудили до 10 років таборів за «терористичну змову». Начебто  він готувався здійснити замах на українофоба, ІІ секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. На допитах, відкидаючи безглуді звинувачення, Остап Вишня шуткував, що «в такому випадку, чому б не звинуватити мене і в згвалтуванні Клари Цеткін». Покарання відбував в Ухтимсько-печорському таборі. 1937-го його мали розстріляти. Для цього етапували до іншого табору через річку Печору. Оскільки крига вкрила річку, заарештованих довго не могли доправити до місця призначення. За цей час начальника табору розстріляли, а наказ про страту Остапа Вишні загубився. 

Остап Вишня і Рильський любили разом полювати. Фото: www.segodnya.ua

1943-го Микита Хрущов на прохання Олександра Довженка умовив Сталіна звільнити Остапа Вишню, аби він своєю творчістю надихав на боротьбу з нацистами та українським підпіллям. Він написав збірку памфлетів про "буржуазних націоналістів" "Самостійна дірка", що врятувало письменника від подальших репресій. 

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/13/1889-narodyvsya-ostap-vyshnya-pysmennyk-gumoryst

 Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Освіту Михайло здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876), де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). З гумором згадував письменник подію, яка мала значний вплив на його подальше життя. В 12 років він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати знаменитим. Почав багато читати. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на письменника таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.

Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза.

З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання “Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма” (1884), “21-го грудня, на введеніє” (1885), “Дядько та тітка” (1885).

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал “Дзвінок” опублікував його вірш “Наша хатка”. В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях.

На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю.

За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П’ятизлотник”, повість “На віру”, віршована казка “Завидющий брат”. Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.

На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію “Братство тарасівців”, з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв’язок. Цей зв’язок відбився на його творчості. У казці “Хо” (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітительської діяльності.

Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів “Для загального добра” (1895), “Пе-коптьор” (1896), “Посол від чорного царя” (1897), “Відьма” (1898), “В путах шайтана” (1899), “Дорогою ціною” (1901), “На камені” (1902), “У грішний світ”, “Під мінаретами” (1904). Одним із свідчень того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, що його повість “Для загального добра” була надрукована в перекладі російською мовою у журналі “Жизнь” (1899, кн. 12).

Багата творчими здобутками п’ятирічна служба у філоксерній комісії стала періодом інтенсивного зростання письменника Залишивши роботу в комісії, він після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила сім’я, їде до Житомира і займає різні посади в редакції місцевої газети “Волынь”, де редагував розділ «Хроника», надрукував кілька статей під рубрикою «Свет и тени русской жизни». Наступного року він переїхав до Чернігова.

На початку 1898р. Коцюбинський нарешті дістає роботу в чернігівському земстві. Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було оповідання “Лялечка” (1901). У “Лялечці” Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського.

Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — “На крилах пісні” (1895) і “Дорогою ціною” (1901). Їх єднає романтично-піднесена, героїчна тональність.

Новела “Цвіт яблуні” була в українській літературі новаторською за темою: порушувалась проблема ставлення письменника до дійсності, говорилося, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свій громадянсько-професійний обов’язок, повинен боліти чужим горем, як власним.

До теми “Цвіту яблуні” Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мініатюр “З глибини”, поезія в прозі “Пам’ять душі”, незавершений твір “Павутиння”, новели “Intermezzo” і “Сон”). Виражене у цих творах ідейно-мистецьке кредо декларується й у листі-відозві М. Коцюбинського і М. Чернявського 1903р. до українських письменників. Наступний розвиток української літератури Коцюбинський бачив у розширенні її тематичних та ідейних обріїв, пошукові нових художніх форм.

У п’ятиліття перед революцією 1905 — 1907 рр. Коцюбинський написав і опублікував оповідання “Fata morgana” (Киевская старина, 1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції. Революція остаточно відкрила світові нове село, а Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповідання продовжив його як другу частину повісті. Друга частина повісті “Fata morgana” (опублікована в квітневому номері “Літературно-наукового вісника” за 1910р.) належить до найвизначніших творчих досягнень Коцюбинського, пов’язаних з подіями першої російської революції.

Провідним жанром малої прози Коцюбинського після 1901р. стає соціально-психологічна новела. У 1906 — 1912 рр. крім другої частини “Fata morgana” М. Коцюбинський створює новели “Сміх”, “Він іде” (1906), “Невідомий”, “Intermezzo”, “В дорозі” (1907), “Persona grata”, “Як ми їздили до Криниці” (1908), “Дебют” (1909), “Сон”, “Лист” (1911), “Подарунок на іменини”, “Коні не винні”, образки-етюди “Хвала життю!”, “На острові” (1912), а також повість “Тіні забутих предків” (1911).

Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким, взимку 1911 — 1912 рр. навіть жив у нього і написав там “Коні не винні” та “Подарунок на іменини”.

Художні нариси “Хвала життю!” й “На острові”, написані влітку 1912р., — останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис “Хвала життю!”. Лейтмотивом нарису “На острові” також є ідея безперервності, вічності людського буття. Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження. Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприймати навколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в органічному зв’язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.

Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

Вічна слава його життю!

https://ukrland.in.ua/archives/1335

 

Бібліотека – хаб цифрової освіти

    На виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2019 року № 849, зокрема цілі "Українець, який хоче мати цифрові навички, може їх вільно набути", Міністерство цифрової трансформації запустило національну онлайн-платформу з цифрової грамотності "Дія. Цифрова освіта", що доступна в мережі Інтернет за посиланням: osvita.diia.gov.ua
  11 січня 2020 року Міністерство цифрової трансформації України та Українська бібліотечна асоціація підписали Меморандум про співпрацю, згідно з яким вони спільно сприятимуть розвиткові цифрової грамотності у межах проєкту "Дія. Цифрова освіта" – складової національного проєкту "Дія", яким передбачається створення онлайн-сервісів державних послуг задля побудови "Держави у смартфоні".
  У межах співпраці бібліотеки як хаби цифрової освіти надаватимуть усім охочим доступ до безкоштовного навчання на національній онлайн-платформі "Дія. Цифрова освіта".
  З травня 2023 року платформу було оновлено. Дія. Освіта – наступний етап еволюції проєкту "Дія. Цифрова освіта". Він стартував у 2020-му і був зосереджений на цифровій грамотності й цифрових навичках. Тепер Дія.Освіта – національна едьютейнмент-освітня платформа актуальних знань та навичок. Тут кожен може безоплатно здобути важливі знання заради власного ж успіху. Мета Дія.Освіта – зробити прорив не тільки у цифрових знаннях, а й загалом у навичках та вміннях, актуальних у сучасному світі.
  Комунальний заклад "Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових" з 2019 року входить до мережі цифрових хабів та безкоштовно надає доступ до сайту "Дія. Освіта", де можна пройти навчання з цифрової грамотності.
  Працівниці відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів бібліотеки інформують користувачів про окремі можливості й послуги Дії. Під час консультацій акцентуємо увагу на тому, що є:
  Дія – портал державних послуг, де можна отримати всі послуги онлайн: швидко, зручно та доступно.
  Дія – застосунок, де всі потрібні документи зосереджено на одній локації – у вашому смартфоні.
  Завантажити додаток App Store
  Завантажити додаток Google Play
  Дія. Освіта – освітня платформа актуальних знань та навичок. Її місія – зробити сучасні вміння і навички доступними для всіх в Україні. Платформа доступна українською та англійською мовами.

Хаби цифрової освіти — це простори, де кожен може вивчити навички цифрової грамотності та отримати доступ до сайту Дія.Освіта.

Дія.Освіта має 6000+ хабів — це бібліотеки, школи, університети, компанії та приватний сектор, IT-організації, ЦНАПи та громадські організації.

Тузлівська бібліотека є також хабом цифрової освіти.

                                           Послуги Хаба: 

-        Вільний доступ до мережі Wі–Fі; 

-        Замовлення та отримання державних онлайн-послуг через Єдиний портал державних послуг  Дія.Послуги; 

-        Групові та індивідуальні перегляди освітніх серіалів на єдиній державній платформі з цифрової грамотності Дія. Освіта з наданням консультацій бібліотекарем;

-        Індивідуальне навчання роботі на смартфоні для літніх людей 60+;

-        Індивідуальне навчання роботі на смартфоні в Viber, Telegram, WhatsApp для літніх людей 60+.

 

Допоможемо:

-        Реєстрація особистого кабінету на сайтах підприємств з надання житлово-комунальних послуг;

-        Реєстрація ВПО з питань отримання виплат;

-        Функціональні можливості мобільного застосунку Дія;

-        Отримати електронний підпис через Приват24;

-        Оплата комунальних через системи інтернет банкінгу;

-       Придбання квитків на транспорт;

-       Бронювати ліки в аптеці;

-       Безпечна робота в інтернеті;

-       Реєстрація електронної поштової скриньки, облікового запису Google;

-       Онлайн банкінг в Приват24;

-       Створення презентації Power Point;

-       Створення і редагування документів Word;

-       Реєстрація на сайті Пенсійного фонду України;

-       Реєстрація в інтернет магазинах Rozetka, OLX; 

-       Перенесення інформації на електронні носії;

 

2 серпня щороку вшановується Міжнародний день голокосту ромів

2 серпня щороку вшановується Міжнародний день голокосту ромів.

Саме у цей день, 80 років тому, гітлерівський режим вчинив страшний злочин проти людства – в газових камерах табору смерті Аушвіц-Біркенау було живцем спалено близько трьох тисяч безневинних чоловіків, жінок, дітей. Єдиною їхньою «провиною» була належність до ромської національності. Вважається, що під час Голокосту від репресій по всій Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів. «Калі траш» у перекладі з ромської означає «чорний жах». Так називають період в історії ромів за часів Другої світової війни.

Коли мова заходить про масові людські жертви під час Другої світової війни, то насамперед на думку спадає знищення євреїв. Натомість про трагедію ромів є невеликий масив інформації і досліджень. Геноцид ромського населення і до сьогодні залишається однією з найменш вивчених сторінок Другої світової.

Точна кількість загиблих під час Голокосту ромів невідома. Вважається, що перед Другої світовою в Європі їх проживало до мільйона. Під час війни від рук гітлерівців та їхніх союзників загинули 220 тисяч. На тимчасово окупованій нацистами частині Радянського Союзу було знищено близько 30 тисяч. Переважна більшість – в Україні (за приблизними оцінками загинуло близько 24 тисяч ромів).

Про геноцид ромів у Німеччині заговорили лише на початку 80-х років минулого століття. Для порівняння: геноцид євреїв визнали одразу після падіння нацистського режиму. І лише у 1996 році лідерами ромських організацій 10 країн Європи та США на конференції «Геноцид – Пам’ять – Надія» 2 серпня було встановлено як Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.

Задокументованої інформації про знищення ромів вкрай мало. Лише нещодавно дослідники почали записувати історії, які переказували з покоління в покоління нащадки вцілілих ромів.

Ромів вбивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – айнзатцгрупи кількістю від 1000 до 1200 осіб. Їхні командири могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Одна така група діяла в північній та центральній Україні, інша – в південній Україні, Бессарабії, Криму та на Кавказі.

Перші масові вбивства ромів почалися уже восени 1941 року. У Миколаївській області у вересні 1941 року особовий склад айнзацгрупи ліквідував понад сотню ромів, у тому числі жінок та дітей.

У лютому 1942 року в Артемівську (Бахмуті) зондеркоманда розстріляла двадцять родин ромiв у колишній гіпсовій шахті. Сотні ромів було знищено в Малині, Василькові, Обухові, Маріуполі, Кіровограді, Новгороді-Сіверському, Кривому Розі, Миколаєві, Херсоні.

На Рівненщині відомі місця масового вбивства представників ромської національної меншини, а саме: м. Сарни, м. Дубно, с. Воронки Вараського район, села Богданівка, Гуменники, Новомалин, Бистричі Рівненського району, с. Острожець Дубенського району.

Місцеві жителі так само, як євреїв, рятували ромів від розстрілів. Але їхній порятунок мав свою особливість. Перш за все, місцеві жителі попереджали ромів про наближення облав. Часто представники місцевої адміністрації видавали ромам фіктивні довідки про їхнє етнічне походження.

За роки незалежності Україна впроваджувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів, їх самоідентифікацію й самоствердження. Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія – складовою нашої спільної національної пам’яті.

Але, на жаль, трагічні сторінки недавнього минулого повторюються сьогодні в нашій державі. Російська армія, порушуючи норми міжнародного законодавства та закони людяності, цинічно вбиває представників всіх національностей та рас, лише тому, що вони живуть в Україні й борються за свою землю і свободу.

Від початку повномасштабної війни роми на рівні з усіма громадянами України, що мають різне етнічне походження, протистоять російському агресору, беруть участь у русі опору. Роми служать у лавах ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, гуманітарною допомогою громадянам та військовим. Сьогодні час коли, як ніколи, важливо пам’ятати уроки історії та жахливі трагедії минулих поколінь, адже саме вони формують сучасні цінності. Свобода вираження, толерантність та усвідомлення єдності – це те, що людство має винести з цих уроків минулого.