27 листопада – День пам’яті жертв голодоморів

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і 1946 – 1947 роках. Наймасштабніший із них був у 1932 – 1933 роках. Саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Жертвами цього Голодомору в Україні стали щонайменше 3,9 мільйона людей.

 Ви коли-небудь чули про бібліотечних котів? Вони лащаться, коли ви читаєте, муркочуть у вас на колінах. Буває, загороджують сторінки хвостом, але хіба це важливо, коли поруч котик? У цю заспокійливу атмосферу ви можете зануритися не тільки вдома, але і в деяких бібліотеках.

На сьогодні широко відомо вже більше трьохсот таких котиків. І це тільки різного роду «селебріті» з США, Великобританії, Канади та Австралії. Скільки насправді хвостатих улюбленців мешкає в читальних залах, намагається порахувати спеціальне «Суспільство бібліотечних котів». Засноване воно було в 1987 році в США Філлісом Лахті. Його основна мета – зібрати інформацію про всіх вусатих в бібліотеках. На сьогодні в базу занесено близько 700 котів з різних куточків світу.

Усі, хто має вдома тварину, знають, ніхто не надасть стільки позитивних емоцій, не заспокоїть і не вислухає краще, ніж домашній улюбленець. Кішки, кролики, черепахи, птахи, і, звичайно ж, собаки — наші маленькі друзі, мовчазні психотерапевти, справжня віддушина в сучасних реаліях нашого занадто серйозного і виснажливого світу. 

Дослідження показують, що перебування поруч із собакою, ігри і тактильний контакт з нею зменшують стрес, збільшують фізичну активність, надають допомогу при депресії і тривожності, заспокоюють і мотивують.  Основною передумовою, чому саме собака робить таку благотворну дію, є те, що він завжди радий спілкуванню з людиною. Собаки легко навчаються, краще, ніж інші тварини, висловлюють свої емоції. А ще вони вміють уважно слухати.

15 років тому в дитячих бібліотеках Солт-Лейк-Сіті (США) з'явилися спеціально навчені собаки-слухачі. Складнощі з читанням у дітей часто пов'язані з тим, що дитина соромиться читати перед класом і вчителем, боїться допустити помилку. Батькам теж не завжди вдається слухати спокійно і зацікавлено. Так, багато хто знає, що не слід робити зауваження дитині під час читання, але часто утриматися від виправлень дуже складно. Дитина і батьки нервуються, процес навчання перетворюється на своєрідні тортури.

Собаці ж все одно, як дитина читає, швидко чи повільно, добре чи погано. Дітям подобається, що собака мовчки слухає їх недосконале читання, у собаці вони знаходять вдячного слухача і товариша.

Методика, запроваджена американськими бібліотекарями, поширилася по всьому світу, у Фінляндії такі собаки навіть числяться в штаті співробітників бібліотек. В Україні ж такий чотирилапий спеціаліст поки що існує в єдиному екземплярі і на волонтерських началах. Унікальна собака-слухач на ім'я Кіміко займається з малюками читанням у Херсоні на базі КЗ "Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара". 

 

 16 листопада 1995 року держави – члени ЮНЕСКО прийняли Декларацію принципів толерантності. У 1996 році Генеральна асамблея ООН запропонувала щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний День толерантності. Символом толерантності визнано райдужний прапор.

Поняття “толерантність” сьогодні трактується дуже різнопланово. Перш за все, це терпиме ставлення до іншого, несхожого на тебе, прийняття іншої людини, інших думок і поглядів. Толерантність в перекладі з англійської – можливість почути іншого, зрозуміти іншого. Це мистецтво жити поруч з несхожим, спосіб вирішення конфліктів, мистецтво цивілізованого компромісу.

Сьогодні для вихованців ЗДО « Вишенька» проведено  хвилину спілкування «Дітям про толерантність». Діти переглянули мульурок на каналі You Tube «Дітям про толерантність»,через квітку толерантності- дізнались,що це таке,які риси притаманні толерантності.

Дуже важко уявити абсолютно толерантну людину. Коли людина навчиться подумки ставити себе на місце інших і, таким чином, корегувати свою поведінку, вона стане по-справжньому толерантною. Це непросто,але всі ми, повинні до цього прагнути.