28 травня День прикордонника

З тих пір, як на нашій планеті стали виникати ті чи інші держави, проявилася гостра необхідність у захисті та охороні їх кордонів і територій. Жодній з держав ще ніколи не вдавалося зберегти свою ідентичність, не приділяючи особливої уваги цілісності тієї риси, яка, нехай умовно, але відрізняє одне соціальне суспільство від іншого - кордону.

У нашій історії до цієї теми надається величезне значення. Прикордонник - один з перших, хто стоїть на шляху до збереження спокою, благополуччя та цілісності нашого суспільства. Їх подвигам і самовідданості присвячено не мало публікацій. Про їх героїзм і кмітливість ходять справжні легенди. У цих легендах зберігається вагома частка правди, яка просто взята з життя, їх буднів, історії, традицій і фактів, що мають місце бути.

Професійне свято прикордонника в багатьох країнах колишнього соц-табору, до яких належить Україна і Росія, Білорусія, Киргизія і Таджикистан, за даними проекту DilovaMova.com, відзначається 28-го травня. Це не випадкова дата. У цей день Декретом Раднаркому, в далекому постреволюційному 1918-му році, була заснована Прикордонна охорона РРФСР і створено Головне управління державної прикордонної охорони нового соціального суспільства, окреслив на геополітичній карті тих років одне з найпотужніших і найбільших держав у світі - СРСР. Це була гігантська держава, що зайняла в наслідку одну шосту частину суші. На охорону її суверенних кордонів було поставлено колосальну кількість зусиль і в переважній більшості вони повністю виправдалися.

Історія не стоїть на місці і виконавши свою роль у розвитку сучасного суспільства, ця держава пішла, передавши своїм нащадкам велику і багату спадщину, досвід та ефективні методи, випробувані часом і практикою.

Специфіка та напрацювання, сучасні технології і мудрий підхід, аж до цього часу дозволяють нашим прикордонникам на належному рівні підтримувати цілісність і суверенність державних кордонів, всіх ділянок та територій.

Віддаючи данину поваги до всіх, хто ніс і зараз продовжує нести прикордонну службу, охороняючи наш мир і спокій, професійне свято прикордонників в багатьох країнах колишнього Радянського Союзу закріплено відповідними Указами та постановами на законодавчому рівні. В Україні День прикордонника закріплений Указом Президента нашої незалежної України № 308, датованим 25-м травня 1992-го року, а пізніше Указом Президента України № 431/2003 від 21-го травня 2003  року.

У цей День ми приєднуємося до всіх привітань на адресу ветеранів і службовців прикордонних служб! Бажаємо їм завжди мати високий бойовий дух, міцне здоров’я і надійне домашнє вогнище! З святом Вас, дорогі прикордонники! Успіхів і миру Вам і Вашим родинам!

 

Сьогодні, 21 травня, — Вознесіння Господнє 

У четвер сорокового дня по світлій неділі Христового Воскресіння православна церква відзначає велике свято — Вознесіння Господнє. У народі його ще називають Знесення, Вшестя і навіть Щастя.

Цей празник безпосередньо пов’язаний зі святом Воскресіння Ісуса Христа. Згідно з християнським вченням, після Воскресіння Ісуса Христа через сорок днів Бог забрав його на Небо, хоч до цього Він ходив по землі.

Це останній день, коли можна вітатися словами "Христос воскрес!", бо після Вшестя у храмах ховають плащаницю.

Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів "праворуч Отця". Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.

Народні прикмети та звичаї на Вознесіння

Вшестя — останній термін посіву зернових та городини. Цю роботу традиційно завершують до Зелених Свят, адже через десять днів надходить Трійця.

Наші предки вірили, що на Вшестя будь-яке зело — у полі, лісі та у саду "зноситься від землі до неба", тобто, найшвидше росте.

Щоб не заважати благословенному буянню рослин, селяни у цей день не бралися за тяжку роботу, а лишень посилали молитву Творцеві. А ще цілими родинами йшли в поле оглянути посіви, бо під цю пору жито має викидати колос.

За народними прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий врожай, а дощ — недорід

Письменники - ювіляри травня

Нехода Іван Іванович :: Біографія

Іва́н Іва́нович Нехо́да (24 травня 1910 — 17 жовтня 1963) — український радянський поет і письменник, журналіст.

       Народився в селі Олексіївка Коломацького повіту Харківської губернії, у бідній селянській наймитській родині. Батько помер молодим, мати-вдова самотужки виховувала чотирьох дітей.        

       У 1924 році Іван перебрався до Харкова, тодішньої столиці Радянської України, де влаштувався ліфтером в «Українбанку». Почав відвідувати в вечірню школу «Конторгуч», яка готувала рахівників.        

       З 1925 року працює кореспондентом в Харківській піонерській газеті «На зміну». У 1928 році як кращий юний кореспондент редакції газети «На зміну» і журналу «Червоні квіти» Іван Нехода відправляється на Кавказ, звідки привозить нові вірші і враження.      

       Наприкінці 20-х років вірші Івана Неходи вже друкують молодіжні газети, а пізніше — і літературні журнали для дорослих. На молодого поета звернув увагу Валер'ян Поліщук, Іван Кулик, Павло Тичина. У 1931 році виходить перша збірка поета — «Червона армія». У 1932 — «Перша допомога». «Пісня радості» — збірка поезій для дітей, що вийшла друком у 1935 році, була першою справді поетичною книгою, від якої і сам поет вів своє літературне літочислення.      

       З 1929 по 1932 рік Іван навчався на факультеті мови та літератури Харківського інституту народної освіти. Вчителював, працював в редакціях різних газет і журналів, здебільшого дитячих. У 1939 Іван Нехода закінчив сценарний факультет Всесоюзного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві.      

       У червні 1941 Іван Нехода пішов на фронт, але не покинув літературну справу – пише вірші, які присвячує своїй дружині та доньці, оспівує мужність радянських солдатів. З 1942 року Іван Нехода — член Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС), єдиної легальної політичної партії СРСР.      

       Після війни поет оселяється в Києві, де працює головним редактором видавництва «Молодь», пізніше — редактором журналу «Піонерія», а згодом переїздить в Крим і працює головою Кримської філії Спілки письменників України. В 50-х роках у Криму за підтримки держави активно почало відроджуватись українство: кілька років поспіль тиражем у 50 тисяч примірників виходила українська газета «Радянський Крим», у місцевому видавництві «Кримвидав» почали з'являтися книги українських авторів, в тому числі за сприяння вже відомого поета Івана Неходи. Довкола нього згуртувалися перспективні кримські початкуючі автори — Степан Литвин, Дмитро Черевичний, Лідія Кульбак, Микола Артеменко. При Спілці письменників почало працювати літературне об'єднання.      

       Останні роки поет багато подорожував по Україні і братніх республіках, інших країнах світу. Відвідав Чехословаччину, Францію, Англію, Західну Німеччину, Італію. Враження від поїздки до Франції навіть вилилися в окрему книгу — «Пам'ять про французьку землю».      

       Чимало часу віддав дитячій літературі. Майже половина збірок Неходи — для дітей. Саме він — автор знаменитого вірша-пісеньки «У лісі-лісі темному». По приїзді до Києва у 1952 році поет починає серію казок для дітей, продовжує писати лірику та публіцистику, готується до роботи над великим віршованим романом про долю молодого покоління в роки війни — «Хто сіє вітер», який закінчить лише у 1959 році, за 4 роки до смерті. Кілька років Нехода очолював Комісію у справах дитячої літератури при Спілці письменників України, виступав з доповідями про завдання дитячих письменників, редагував дитячий журнал.      

       Загалом Іван Нехода написав більше 40 книг поезій:

       «Голуб-гонець» (1936)

       «Початок пісні» (1937)

       «Дніпровський край» (1939) та інші.

       Другій світовій присвячені збірки:

       «Я іду в бій» (1942)

       «Південний фронт» (1943)

       «Лісові оселі» (1944)

       «Дорога в свято» (1945)        

       Писав поет і справжні пісні. Працював разом з композитором Андрієм Штогаренком, Аркадієм Філіпенком, Таїсією Шутенко та іншими. Його безпосередніми вчителями були радянські поети — Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, з якими Нехода спілкувався і особисто.      

       Твори Івана Неходи перекладалися на всі мови республік СРСР.        

       Нагороджений 3 орденами, а також медалями.      

       Помер Іван Нехода раптово, 17 жовтня в 1963 року, у 53-річному віці. Похований на Байковому кладовищі (надгробок — бюст на постаменті, оргскло, граніт; скульптори — Ф. А. Коцюбинський і К. А. Кузнєцов; встановлений в 1965).      

       На Хрещатику, на боковій стіні будинку № 15 (Пасаж), де поет прожив останні 11 років свого життя, у 1972 році встановлено меморіальну дошку (мармур,барельєф; скульптор — К. А. Кузнецов, архітектор — В. Г. Гнєздилов). В 1965 році у Києві на честь Івана Неходи названо вулицю. Його ім'я носить і вулиця у Харкові.

Сьогодні святкують Міжнародний день сім'ї 

Щороку 15 травня у системі Організації Об'єднаних Націй святкують Міжнародний день сім'ї. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає. 

Отже, 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня.

Свято дає можливість привернути увагу державних органів, місцевого самоврядування та громадськості, у тому числі громадських організацій, до проблем сім'ї, до проведення заходів, цільових акцій на підтримку сім'ї.  

Хотілося б, щоб цей день став особливим святом, адже українці споконвіків славилися міцним сімейним устроєм, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, повагою до батьків та до жінки-матері.

Скажіть своїм близьким прості і водночас найважливіші слова: "Це щастя, що ми - сім'я".

 

Тема Другої світової війни залишається однією з провідних тем вітчизняної історії.Але важливо донести цю історію і до маленьких українців. В сільській бібліотеці було показано фільм про Велику Вітчизняну війну маленьким читачам.

8 травня -День пам"яті і примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі та завершення ІІ світової війни. Вже 70 років відокремлює нас від Великої Перемоги над фашистською Німеччиною.І сьогодні ми знову,як і всі попередні роки,схиляємо голови перед подвигом салдата - визволителя.