Одним з перших сказав гіркі слова правди молодий Павло Тичина, сонячний кларнет якого був налаштований на оспівування українського відродження. В його поемі "Чистила мати картоплю…" проста українська жінка, стурбована за майбутнє своїх дітей, прорікає:

Ленін-антихрист явився, мій сину, а ти проти мене.

Треба боротись: ворог явився.

Болем і скорботою проникнута поезія "Загупало в двері прикладом…", котру лише в останньому томі 12-томника Тичини опубліковано повністю, без скорочень.

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.

— А-ну, одчиняй, молодиця, чого ти там криєшся в хаті.

Застукало в серці, різнуло: ой горе! Це ж гості до мене.

Та чим же я буду вітати — іще ж не зварився синочок.

На одну збожеволілу молодицю аж п’ятеро озброєних чоловіків… І лише один співчуває нещасній.

— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила!

А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають.

Що ж трапилось потім, чому в апогей голодомору з’являється сумнозвісний вірш "Партія веде", опублікований в самій більшовицькій "Правді"?

Зважаючи на абсолютну нехудожність з точки зору поетичної естетики автора "Сонячних кларнетів", можна цілком погодитися із твердженням Остапа Тарнавського, українського літературознавця з-за рубежу, чиє дослідження оприлюднив журнал "Всесвіт" 8 років тому. "Іронія, що він (Тичина) висунув як засіб вислову, була сприйнята як вірне служіння, і поетова (іронічна) творчість стала частиною сталінської пропаганди, іронічна поетова поза коментувалася всерйоз".1

Доводити зараз, що "Партія веде" — нісенітниця, набагато легше, ніж раніше було вивчати "художні особливості". Якщо навіть абстрагуватися від "панів" та "буржуїв", які вже давно були скинуті до "одної ями", то й неозброєне око помітить примітиві рими, якими грішать поети-початківці, набрані без логічного зв’язку тогочасні атрибути: комсомол, МТС, повітряний флот… Відвертим глумом над партійними планами звучить обіцянка "в МТС пошлемо друкарні", а "мур" і "мол" виступають в значенні "перешкода". А назвати цей час "неповторним", "невмирущим", коли голодна смерть косила мільйони, можна було тільки саркастично.

Всім відомо, що П.Тичина перебував у своєрідній еміграції, відмежувавшись від реального життя, але бодай символами спілкувався із тими, хто міг його зрозуміти. Тому завжди наполягав, щоб під цією пріснопам’ятною поезією завжди стояла дата — 1933 рік.

ГОЛОД

Хоч би світало… – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.

І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.

В лахмітті, в скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну, спати –
навік засунуло б ти… Життя!

Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей…

Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? –
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице…

Сьогодні, 21 листопада, українці відзначають державне

 свято – День гідності та свободи

День гідності та свободи - свято в Україні, яке відзначають щороку 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції (початок 22 листопада 2004 року) та Революції Гідності (акція студентів та громадських активістів розпочалася 21 листопада 2013 року).

Його встановлено згідно з указом президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних і доленосних подій. Свято було встановлене "з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору".

День гідності та свободи став своєрідним наступником свята Дня свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада. У 2011 році його скасував експрезидент Віктор Янукович. Він також скасував указ другого президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року "Про День соборності". Тоді за указом Януковича було засноване так зване свято День соборності та свободи, яке відзначалося 22 січня. Воно виникло внаслідок зміни дати відзначення Дня свободи з 22 листопада на 22 січня - дату святкування Дня соборності.

Історія свята

Як відомо, українці виходили на акції протесту саме у двадцятих числах листопада.

Саме 21 листопада 2013 року відбулись перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Причиною такого рішення назвали нібито невраховані наслідки від санкцій з боку Росії.

Ввечері цього ж дня розпочалися перші акції протестів. Спочатку українці організувалися на протест через соціальні мережі в Києві, акція розпочалася близько 22:00. Учасників мітингу нараховувалось близько півтори тисячі. Цього ж дня небайдужі вийшли на Євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.

З другої половини 22 листопада кількість людей на мітингу стала зростати і вже до 24 листопада на Майдані зібралося близько ста тисяч протестувальників.

У ніч з 29 на 30 листопада силовики розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Застосування сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові.

Після кількох місяців мітингів і жорстоких дій у центрі Києва з понад сотнею вбитих та понад 2 тис. поранених, у ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент Янукович втік з України. 22 лютого тисячі активістів та волонтерів приїхали до Межигір'я аби перевірити інформацію про втечу Януковича. Маєток був пустим. Того ж дня Верховна Рада підтримала постанову про самоусунення Януковича з посади президента. А після цього розпочалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей.

Проти Януковича порушена кримінальна справа. У січні 2019 року його заочно засудили до 13 років тюрми - за державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни. Колишній президент-утікач нині продовжує переховуватися у Росії. 

 

9 листопада − День української писемності та мови.

Мова − це найважливіший засіб спілкування і пізнання та один із ключових факторів незалежності країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року. Зазвичай в цей день вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, відзначають найкращих популяризаторів українського слова та проводять Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються навіть українці, які живуть за кордоном.

Нестор-Літописець був священнослужителем Київсько-Печерської Лаври та літописцем. Дослідники вважають, що саме з праці «Повість минулих літ» (XI − початок XII століття), автором якої він є, починається писемна українська мова.

А от витоком сучасної літературної української мови вважається відома поема «Енеїда» Івана Котляревського − перша масштабна пам’ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою.

Цікаві факти:

• 22 травня 2019 року Кабінет міністрів затвердив нову редакцію українського правопису. Цей документ був розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набули поширення в різних сферах суспільного, наукового й культурного життя.
• 15 травня 2019 року Президент України Петро Порошенко підписав закон про функціонування української мови як державної.
• 16 липня 2019 року в Україні набув чинності закон про мову, завданням якого є об’єднати Україну, гарантувати кожній людині право на отримання інформації і послуг українською мовою в усіх публічних сферах на всій території нашої держави.
• Упродовж століть українська мова зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, залежно від того, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус.
• Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються.
• Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»).
• Українська мова одна з найкрасивіших мов та визнана другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
• Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї.
• Українська мова поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці.
• Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського.
• З погляду лексики, найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім іде польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).