День пам’яті Героїв Крут 2024: Україна вшановує 106-ту річницю бою під Крутами

      

               Книга Крути. Збірка у пам'ять героїв Крут

29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії - бій 

під Крутами. Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською

 армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та 

гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне 

символічне значення - і саме його намагалися розкрити упорядники цієї книги.

До збірки «Крути», виданої «Смолоскипом» до 100-річчя бою, увійшли 

найрізноманітніші  матеріали. Це й історичні матеріали та статті, в яких розкривається

 хід та причини трагедії, і художні твори, але насамперед - публіцистика різних часів. 

Найцінніша частина книги - спогади нечисленних учасників бою, яким вдалося вижити.

Багато матеріалів, узятих із важкодоступних діаспорних видань. Книга розрахована

 на широке коло читачів, зокрема молодь.

                                   Книга Крути 1918

                                                    Костянтин Тур-Коновалов

Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях.

Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.

Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити

 більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються

 серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до 

нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну.

 Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі «Арсенал». 

І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти

 вишколеного війська Муравйова на станції крути лишаються тільки необстріляні с

туденти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент

 більшовиків, який передає інформацію «червоним». Андрій ще не знає, 

 що йому добре відоме обличчя зрадника… 

У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов. 

Сто шість років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати 

найдорожче…

“Наша єдність – наша зброя”: 22 січня  – 105 річниця Дня Соборності України

 Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. 

 Цитати про Соборність

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”. 

Іван Франко. “Одвертий лист до галицької молодежі”, 1905 рік

“Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом”. 

Михайло Грушевський. “Про українську мову й українську справу”,  1907 рік.

“Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони… Коли в кожному з нас до решти загине полтавський, галицький і т.д. провінціал, а в цілому зродиться та зросте Всеукраїнець, якого думи і змагання обнімають усю Україну зарівно і неподільно, як нерозлучну і єдину цілість”.

Микола Міхновський. “З закордонної України”

“Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини”. 

Митрополит Андрей Шептицкий. 1941 рік. “Перейдемо від фраз про Соборність до здійснювання цієї великої Ідеї в буденному житті”.

“Хай слово «Соборність» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним хлібом та правдивою Ідеєю наших буднів!”

Михайло Дяченко (Марко Боєслав). “За соборний моноліт”, 1950 рік

“Сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значимість того Акта злуки УНР і ЗУНР, який відбувся … на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо знову Україну хочуть “пошматувати” та розділити, силою забравши її землі, встановивши штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману. Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні – поразка”.

Епіфаній, Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України, 2022 рік

“Зараз ідея соборності є чимось життєво необхідним для українського народу, оскільки соборність – це означає дбати про те, що об’єднує. Навіть більше, це означає ставити за найвищу цінність усе те, що може нас об’єднувати, надихати і робити сильнішими, бо разом нас не подолати”.

Блаженніший Святослав, Глава Української греко-католицької церкви, 2022 рік

Відбулося перше в цьому році засідання членів клубу "Чарівність".
9 січня 1924 року народився режисер, сценарист і композитор Сергій Параджанов. Один з найяскравіших представників "українського поетичного кіно".
На творчість Сергія Параджанова вплинули його захоплення фольклором та образи з дитинства у Тбілісі. Понад п’ять років режисер провів у в’язниці, але гнітючі умови ув’язнення не відобразилися, однак, у фільмографії вірменина. Усі його стрічки були створені попри тиск від радянської влади, яка намагалася блокувати йому можливість знімати кіно.
Тому на засіданні клубу було переглянуто уривки фільмів С.Параджанова "Колір граната"та "Тіні забутих предків".